Тодось Осьмачка (1895–1962) — видатний український письменник, який пізнав і сталінські репресії, і психлікарні, і нелегке буття в еміграції. Чи міг він уникнути поневірянь? Так, упокорившись владі. Але тоді в нас не було б Осьмачки, бо: «Він був один такий. Його шляхом не пішов ніхто. Важко сказати, хто все це міг би витримати».

Творчість Василя Барки (справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет, 1908—2003), талановитого письменника і поета, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки, довгі роки залишалася невідомою в нашій країні.

Роман «Жовтий князь» — це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України — страшному голодомору 1932—1933 років, що забрав життя мільйонів людей.

До уваги зацікавленого читача, допитливого студента і вимогливого дослідника пропонується видання, що містить всю збережену поезію та малу прозу українського митця, медика і мислителя Юрія Івановича Липи (1900—1944): не раз друковані вірші, драматичні поеми, переклади і новели доповнено малознаними та нещодавно виявленими публікаціями — у підсумку понад 200 творів, написаних протягом 20 років (1918—1938).

Ім’я Івана Петровича Котляревського (1769—1838), засновника нової української літератури, пов’язують, у першу чергу, з його поемою «Енеїда» (1798), яка вже понад двісті років зачаровує читачів. Це була перша друкована українська книга, написана народною мовою, перша національна поема. Запозичивши сюжет античної поеми Вергілія, Котляревський наповнив цей твір дотепним українським гумором, повір’ями, звичаями, картинами воєнного і мирного життя, описом одягу, страв — усе це надає поемі яскравого національного колориту.

Борис Антоненко-Давидович (1899—1984) — відомий український письменник, один з найкращих знавців української літературної мови. Він вважав, що «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це — відбиток свідомості людини, це — прояв її».

Книжка «Як ми говоримо», основна праця Антоненка-Давидовича, присвячена чистоті української мови.

Юрій Іванович Яновський (1902 – 1954) – український прозаїк, поет, драматург, журналіст, редактор і сценарист ВУФКУ, художній керівник Одеської кінофабрики. Сучасники називали його «добрим генієм українського кіно».

Для свого першого роману Ю. Яновський розглядав варіанти назв: «Українське хворе кіно», «Мемуари редактора каторги», «Мемуари старої людини», «Мемуари про море», «Мемуари То-Ма-Кі», «Мемуари голого редактора».

Панас Мирний (справжнє ім’я — Опанас Якович Рудченко, 1848—1920) увійшов в історію української літератури як новатор соціальних романів, драматург, майстер психологічної прози.

Його найвідоміший роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» охоплює події від катерининських часів до скасування кріпацтва в 1861 році.

У новелах та оповіданнях, створених упродовж 1914–1931 рр., авторка звертається до теми Першої світової війни. У центрі творів — переважно образи буковинських селян, для яких війна стала великою катастрофою, зруйнувала їхні долі. За назву видання обрано «Любов до рідної землі» — це заголовок малознаного твору, в якому письменниця розповідає історію буковинської матері, що віднаходить сина-вояка в чужих краях і домагається того, щоб, хоч і мертвого, повернути його додому.

Відомий український письменник Іван Нечуй-Левицький (1838—1918), автор повістей та оповідань з народного життя, у романі «Хмари» (1874) звертається до теми української інтелігенції. Символічною є назва роману, бо хмари — то своєрідне уособлення національного гноблення та придушення української культури.