Українські автори українською в США

років від очевидця тих подій: із записником у руках письменник побував чи не в усіх куточках української землі. На власні очі бачив автор і головного героя свого роману «Гуляйпільський батько» – Нестора Махна. Та й загалом тоді для змалювання образу ватажка-анархіста не бракувало переказів і бувальщин.

Віктор Домонтович — літературний псевдонім українського письменника, історика й археолога В. Петрова (1894—1969). «Доктор із парадоксом», як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози, а ще він був талановитим ученим, ерудитом і… радянським розвідником.

Микола Зеров (1890—1937) — блискучий поет, перекладач, визначний вчений-літературознавець, критик, неперевершений викладач-професор. «Українське письменство ХХ сторіччя. Від Куліша до Винниченка» — це фундаментальні праці з літературознавства та українського письменства.

Микола Зеров (1890—1937) — блискучий поет, перекладач, визначний вчений-літературознавець, критик, неперевершений викладач-професор. До видання «Українське письменство XIX сторіччя» увійшов курс лекцій Миколи Зерова з історії української літератури від І. Котляревського до кінця 1860-х рр.

Микола Куліш (1892–1937) літературній діяльності присвятив майже все своє життя — 30 років із 45. Він писав навіть тоді, коли був на Соловках, в ув’язненні. Свою хресну дорогу він пройшов разом із багатьма іншими українськими митцями Розстріляного Відродження.

Тодось Осьмачка (1895—1962) — видатний український письменник, поет, перекладач, представник покоління «Розстріляного відродження», людина трагічної долі. Йому судилося пережити арешти, ув’язнення в Бутирці, жахіття психіатричної лікарні, реалії емігрантського життя, виснажливу хворобу й вічний страх переслідування. У повісті «Ротонда душогубців», пройнятій болем і тривогою автора за свій народ, Тодось Осьмачка висвітлює трагічні події історії України 1920—1930-х років, які потім виллються в Голодомор.

Перу Василя Симоненка (1935—1963) належать, окрім поезії та прози, журналістські публікації — нариси, статті, репортажі, рецензії…. До видання увійшли публікації В. Симоненка в газетах «Черкаська правда» та «Молодь Черкащини».

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

До збірки ввійшли знакові п’єси М. Куліша «Патетична соната» і «Маклена Ґраса». Також збереглася чимала частина публіцистичної спадщини драматурга, зокрема часів його діяльності в системі народної освіти та в газеті «Червоний шлях».

Сатиричну п’єсу «Мина Мазайло» не дарма називають філологічним водевілем: комічні слова й фрази, факти кумедного зросійщення українців, пародія на мовні дискусії тощо. Усе це смішно, але водночас це сміх крізь сльози. Мина Мазайло соромиться власного прізвища — занадто воно українське.

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

Віктор Домонтович — літературний псевдонім українського письменника, історика й археолога В. Петрова (1894 — 1969). «Доктор із парадоксом», як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози, а ще він був талановитим ученим, ерудитом і радянським розвідником.

Ім’я видатного письменника Івана Петровича Котляревського (1769–1838) пов’язують насамперед з його поемою «Енеїда» — основоположною книгою нової української літератури, яка вже понад двісті років зачаровує читачів. Запозичивши сюжет античної поеми Вергілія, письменник живою народною мовою, щедро присмаченою гумором, створив справжню енциклопедію життя українського народу. Історія України в часі, що пливе морськими хвилями, — так образно називають нетлінний твір Котляревського.

Осип Турянський (1880–1933) — український письменник, чия літературна спадщина довгий час не була відома українським читачам. У незалежній Україні про здобутки митця згадали, твори друкуються, і численні прихильники можуть насолоджуватися його творчим талантом. В автобіографічній повісті «Поза межами болю» (1921), яка принесла письменникові світове визнання, автор порушує важливу моральну тему, стверджуючи, що слід залишатися людиною навіть у самих безжальних умовах, та висловлює протест проти жахливого злочину — війни.

Повість Ольги Кобилянської (1863—1942) «В неділю рано зілля копала» — один з найкращих творів видатної української письменниці. Вона створена за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Однак авторка збагатила її новими деталями, які дають змогу глибше проникнути у внутрішній світ героїв.

Віктор Домонтович — літературний псевдонім українського письменника, історика й археолога В. Петрова (1894 — 1969). «Доктор із парадоксом», як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози, а ще він був талановитим ученим, ерудитом і радянським розвідником.